Тарас Шевченко - геніальний син українського народу.

 

 

 

152 роки від дня народження Лесі Українки

  1871, 25 лютого в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.

Леся Українка. Фото:uk.wikipedia.org

Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.

Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.

Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська,  болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера.  У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Через хворобу (а точніше – через потребу постійного лікування) Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах Російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.

У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.

Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.

Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.

10 маловідомих фактів про Лесю Українку

1. Перші півроку життя Леся провела з батьком – у Ольги Косач після народження доньки розвинулася анемія і вона поїхала лікуватися в Європу. Петро Косач на цей час узяв відпустку і цілком зосередився на опіці над старшим сином Михайлом та Лесею, фактично, врятувавши її від смерті.

Леся і Михайло Косачі - Мишелосіє. Фото: spadok.org.ua

2. У Лесі та Михайла був особливий духовний зв’язок. Їх в родині навіть називали спільним іменем Мишелосіє. Також Лесю часто називали Зея, Зеєчка – за назвою сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), бо вона була тоненька і тендітна, як стебло кукурудзи. В Колодяжному, де пройшло дитинство і юність поетки, вона товаришувала з сільськими дітьми, зустрічала череду, купалася в озері, потайки бігала до лісу, заступалася за селян, якщо худоба чинила шкоду.

3. З дитинства була допитливою. Читати навчилася в 4 роки, у 5 почала писати драматичні твори, в шість – майстерно вишивала. У 9 років написала перший вірш «Надія» під враженням під враженням від засудження тітки Єлі (батькової сестри Олени Косач) на заслання до Сибіру за участь у замаху на шефа жандармів Дрентельна. У 12 років переклала Гоголівські «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Псевдо «Українка» запозичила від рідного дядька, Михайла Драгоманова, який підписувався «Українець». Вперше так підписала свої вірші у тринадцять років у львівському часописі «Зоря», а в чотирнадцять опублікувала першу поему «Русалка».

4. Могла стати першою в Україні жінкою-композитором, мала абсолютний слух і надзвичайний хист до музики. У 5 років почала грати на роялі і написала власну музичну п’єсу. Грати вчила спочатку батькова сестра, Олександра Косач-Шимановська, потім – перша дружина Миколи Лисенка Ольга о’Коннор. Але хрест на кар’єрі поставила хвороба – після чергового загострення у Лесі було видалено частину вражених хворобою кісток і дівчинка кілька місяців провела в гіпсі.

Також Леся прекрасно малювала, зокрема й морські пейзажі, деякий час брала уроки у Київській рисувальній школі Олександра Мурашка. Її називали першою жінкою-мариністкою в українському мистецтві. На жаль, збереглася лише одна картина Лесі Українки олійними фарбами.

5. Родина Косачів належала до аристократії, але при цьому всіляко підкреслювала свою українськість. Усі змалечку розмовляли українською, діти носили народні строї. У Києві початку ХХ століття, коли після вбивства Олександра ІІ почався період реакції, таких родин лишилося тільки три на всю столицю: Лисенки, Старицькі і Косачі. До речі, у 1903 році в Полтаві на відкритті пам'ятника Котляревському, де зібралися видатні письменники та громадські діячі, мама Лесі Українки, Олена Пчілка проігнорувала заборону виступати українською і звернувся до присутніх рідною мовою.

6. Леся Українка була надзвичайно працездатною. Свою «Лісову пісню» вона написала за 12 днів. А поему «Одержима» – за одну ніч, перебуваючи біля ліжка помираючого Сергія Мержинського. Загалом повне зібрання творів Лесі Українки становить 14 томів. Найперша ж збірка «На крилах пісень» побачила світ у березні 1893 року у Львові за сприяння Івана Франка – наклад книги тоді був лише 500 примірників.

7. У ніч з 17 на 18 січня 1907 року на київській квартирі Косачів поліція провела обшук, вилучивши 121 брошуру соціалістичного змісту, що належали переважно братові поетеси. Лесю Українку та її сестру Ольгу заарештували і протримали у відділку ніч. З того часу Леся Українка опинилася під негласним наглядом поліції – навіть для поїздки в Колодяжне вона змушена була давати заяву поліції. Цензура не раз забороняла її твори – більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії: на Галичині чи в Буковині, які тоді входили до Австро-Угорщини.

8. Чоловік Лесі Українки Климент Квітка був молодшим від неї на 9 років і теж хворів туберкульозом. Довгий час Леся жила з ним «цивільним шлюбом» – повінчалися вони тільки в 1907 році, під тиском родини. В останні роки підтримувала чоловіка, заробляючи на життя та лікування перекладами та приватними уроками. 

Похорон Лесі Українки на Байковому кладовищі. Фото: uk.wikipedia.org

9. Климент Квітка пережив Лесю на 40 років, присвятивши життя збереженню її пам’яті.  Вони зблизилися на ґрунті захоплення фольклором, разом бували у фольклорних експедиціях. Сама Леся Українка знала більше 500 народних пісень, і їхнє знайомство почалося з пропозиції записати ці пісні. Пізніше Лариса Косач-Квітка дала 300 рублів на організацію фольклорної експедиції Філарета Колеси, в ході якої були здійснені унікальні записи на воскові валики виступів кобзарів.  На одному з таких валиків Климент Квітка записав голос Лесі Українки – цей валик зберігся до нашого часу.

10. Пам’ятники Лесі Українці є в Києві, Луцьку, Ковелі, Новограді-Волинському, а також в Торонто, Клівленді, Батумі, Саскатуні, Телаві та багатьох інших містах світу. За значний внесок Лесі Українки в українську літературу, її ім’ям у 1970 році назвали астероїд — «2616 Леся».

День 24 лютого назавжди запам'ятається...

  

Вшанування пам’яті хвилиною мовчання

            

           День 24 лютого назавжди запам'ятається як одна з трагічних сторінок історії сучасної України. Цього дня рік тому ворог віроломно увірвався в наш дім, у життя кожного українця. Жертвами повномасштабного вторгнення росії в незалежну та вільну Україну стали мільйони дорослих та дітей, які після 24 лютого залишилися без даху над головою, змушені були покинути рідні домівки, були депортовані, замордовані чи вбиті окупантами.

Українські військові героїчно захищають нашу державу, даючи гідну відсіч ворогові, звільняють населені пункти та відтісняють загарбників. Жоден військовослужбовець, який віддав життя на полі бою, не має бути забутим.

Кожна громада Львівщини відчула біль втрати, бачила сльози матерів, дружин та дітей. Прощаючись із загиблими воїнами, ми говоримо "Герої не вмирають", бо поки ми їх пам'ятаємо, вони живуть у наших серцях.

У рамках Тижня пам'яті просимо 24 лютого 2023 року вшанувати хвилиною мовчання всіх: військових та цивільних, дорослих і дітей, чоловіків та жінок, загиблих через вторгнення рф в Україну.

30 січня день народження Всеволода Нестайка.

 30 січня день народження Всеволода Нестайка, якому судилося стати одним із найпопулярніших у світі дитячих письменників. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України.

Національна бібліотека України для дітей рік тому ініціювала Всеукраїнську літературну премію імені Всеволода Нестайка. Переможцем 2022 року стала книга «Полінка» Віталія Запеки, який зараз захищає Україну.

Ми пропонуємо методико-бібліографічний покажчик до 90-річчя від дня народження Всеволода Нестайка «Незвичайні уроки в лісовій школі», який ви знайдете у Методичному портфелі.

День Соборності України

 

День соборності України — одне зі знакових свят українського державотворення після Дня незалежності України.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні. Тоді закарпатці нагадали про волю українців, висловлену 21.01.1919 на з’їзді Всенародних зборів у м. Хуст — про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Тоді ж відбулася 30-тисячна демонстрація українців, які спеціально прибули до столиці Карпатської України.

Власне День соборності України встановлено 1999 року Указом Президента напередодні 80-ї річниці проголошення Акта Злуки.

Урок у 2-А класі проводиться з метою виховання належного відзначення важливої події у багатовіковій історії українського державотворення, виховання патріотизму та духовності як важливих життєвих цінностей.

І сьогодні до дня соборності ми виготовили аплікацію «Долоньки єдності»

Всесвітній день "дякую" 11 січня

 

Всесвітній день "дякую"

 11 січня відзначають Всесвітній день "спасибі". Найввічливіший день у році.

Кожного дня ми говоримо один одному “дякую”, тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.

Дякую - це не просто слово, це слово, яке здатне творити дива. Тому так важливо не забувати говорити слова подяки.

У цей день варто подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий.

І ми хочемо щиро подякувати вам, наші колеги-бібліотекарі, за співпрацю та розуміння!

Тримаймось разом!

Разом до перемоги!

Святкуємо день народження Шарля Перро́

 Сьогодні святкує день народження Шарль Перро́ — французький письменник, поет і критик, основоположник жанру літературної казки (1628 – 1703).

Перро відомий більшості як казкар, тим часом, він був поетом свого часу, академіком Французької академії, автором знаменитих наукових праць. Його знали як публіциста і академіка

Проте всесвітню популярність і пам'ять нащадків принесли йому саме чудові казки: «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода».

Літературно-драматичний бал казкових героїв для учнів 1-4 класів ви знайдете у нашому Методичному портфелі під назвою «Де ж  мешкає кіт у чоботях»