Тетяна Іванівна Пакалюк
Пакалюк Тетяна Іванівна
- народилася 19 березня 1970 в місті Вінниця.
Тетяна Пакалюк: «Слова Сухомлинського
«Серце віддаю дітям», я зробила сенсом свого життя»
Маючи, за плечима дванадцять років педагогічного
досвіду, одного дня, вона вирішила змінити рід діяльності, і обрала не менш відповідальну,
за освітянську, складну і незвичайну професію - дитячого письменника. Зараз
Тетяна Пакалюк, автор більше двадцяти книжок для дітей. Багаторазовий лауреат
обласного конкурсу «Краща книга року». Член Конгресу літераторів України.
Голова журі, кординатор і постійний ідейний натхненник літературного конкурсу
юних талантів «Хай весь світ дивують нині, діти неньки України».
У шестимісячному віці, разом з батьками переїздить до
міста Носівка. Саме тут пройшло її дитинство і шкільні роки. По закінченні
восьмирічки, дівчина вступила до Прилуцького педагогічного училища імені Івана
Франка. «Саме цей, навчальний заклад дав мені дуже багато всього, - згадує
письменниця. - Зокрема, в плані творчому, духовному. Багато тих навичок, які я
там отримала, я тепер, як письменник, використовую. Це звісно і добре знання
української мови, і позакласне життя, де я завжди щось організовувала, писала
сценарії, брала участь у конкурсах, і багато іншого, що згодом стало мені в
пригоді». Після педучилища, у житті Тетяни Пакалюк був Чернігівський
педагогічний інститут. А саме факультет хімії і біології, адже ще зі шкільної
парти, дівчина була закохана в хімію. Поряд із талантом літературним, Тетяна
Іванівна мала талант математичний.
З великим задоволенням, провчившись п'ять років
у вузі, дівчина пішла працювати в одну з чернігівських шкіл, вчителем хімії.
Викладання подобалося їй, дітей любила, і контакт завжди знаходила. Але
літературна творчість, значила для Тетяни більше, аніж вчителювання. Це і стало
поштовхом, до реалізації себе, саме як дитячої письменниці.
Спочатку, Тетяна Іванівна, як і відома у всьому світі
авторка Карлсона Астрід Ліндгрен, писала тільки для своїх дітей. Але згодом
почала цілеспрямовану літературну діяльність. 2006 року побачили світ перші
книги письменниці «Як бобер і їжаки мандрували вздовж ріки», «Що посієш -
те й пожнеш», які вийшли за підтримки родичів і знайомих. Книги мали
успіх серед малечі. І це дало змогу видавати наступні твори «Хлібний зайчик»,
«Нові пригоди моряків в безкрайніх просторах морів», «Місто зіпсованих іграшок»
та «Підслухана розмова». Тетяна Іванівна видається власним коштом. Тому сама
встановлює помірні ціни на свої книги. Тим самим, створює сприятливі умови, щоб
кожна сім'я, яка має дитину, могла дозволити собі добру, якісну книгу.
Нещодавно, Тетяна Пакалюк, презентувала
свої нові книги. «Найкращий в світі друг» та «Історія одного кіднепінгу.
Обидві, як і всі книги авторки, мають повчальний зміст, соціальний підтекст,
яскраво оформлені і несуть в собі тільки позитив. «Найкращий в світі друг», -
це книга, з двояким змістом, адже розповідає про шкільне кохання і про маму,
яка допомагає хлопчикові, головному герою, завоювати серце дівчинки. Інша книга
«Історія одного кіднепінгу», представляє у собі дитячий детектив, в основу якого
покладені стосунки між братами і сестрами. Чому братикам і сестричкам потрібно
не сваритися, любити і берегти один одного? На це питання дає відповідь Тетяна
Пакалюк. Також, авторка, закликає дітей не довіряти стороннім людям, вчить
дітей розрізняти злочинців. Книга, несе реальну користь, адже дає змогу
зрозуміти маленькому читачу, що не всі люди хороші, і не всім можна
довіряти.
На даний час Тетяна Іванівна має
багато творчих планів та ідей. Вже почала працювати над новою історією. Адже
кожна книга дитячого .
Люблю виклики
Пропозицію написати книгу для підлітків від Видавничого центру «Академія» Олена Рижко у недалекому 2017 році сприйняла як виклик. Відома письменниця, знана літературна дослідниця увірвалась у цей процес і за короткий час стала «своїм автором» для широкої аудиторії. ЇЇ повісті: «Дівчина з міста» (номінація «Дебют автора»), «Знає тільки Мару», «Король Даркнету», «Мишиловка» - торкаються гострих тем і з різних боків осмислюють підлітковий досвід. Письменниця не боїться описувати перший секс і міські каналізаційні нетрі, торкатися тем замовних убивств та екології, зазирати у щілини даркнету й залишати читачів і читачок у трепетному очікуванні наступних книжок.
Сьогодні у черговому випуску методичної закладки серії «Час на книги...» розповідь про авторку і її повість «Знає тільки Мару», яка отримала відзнаку в номінації «Підліткова книжка року» від «Топу БараБуки 2018».
Рижко, О. Знає тільки Мару : повість / Олена Рижко. – К. : ВЦ «Академія», 2018. – 128 с.
Книжка для тих, хто любить пригоди і не тільки...
За сюжетом п’ятеро підлітків відгукнулися на оголошення долучитися до екскурсії нічними підземеллями міста, і в кожного з них була своя мотивація. Серж давно мріє стати дигером, але ця субкультура дуже закрита і новачків до неї приймають неохоче, тож навіть такий «туристичний» похід може бодай трохи наблизити його до мрії. Ботан і тишко Ігор хоче довести дівчині (але насамперед — собі), що він спроможний на Вчинок. Леся знуджена і розчарована тим, що омріяне «доросле» життя зовсім їй не вдається, тому ця екскурсія — чи не остання на найближчий час нагода довести знову ж таки собі, що вона здатна бути самостійною і приймати важливі рішення. Яна намагається повернутися до життя після дуже болісної романтичної історії з гірким фіналом, тому нічна мандрівка — її спосіб «перезавантаження». А Мару-Марусі цю екскурсію подарувала подруга (яка сама, до речі, не пішла). І дівчина вирушає туди не тільки тому, щоб не образити подругу, а й для того, аби побороти внутрішніх демонів. Яких саме — вона розкаже сама. А ще є їхній провідник у світ міських підземель, Міка — він дигер з досвідом і, в принципі, знає, що вести зелену школоту в небезпечне місце — ідея не дуже вдала, але йому потрібні гроші, щоб сплатити борг…
За всіма законами жанру, в певний момент все пішло не так і не туди. Обвал, який перекрив дорогу до виходу, — це був лише початок реально небезпечної пригоди, і якби не нагодився ще один дигер, крутий і загадковий Рум, то все закінчилося б дуже трагічно. Та чи буде в цієї історії продовження, знає тільки Мару...
Тема дигерства стала викликом і для письменниці також. Бо задля правдивості, розуміння небезпеки, атмосфери і духу підземелля, їй довелось побороти свої страхи і самій спробувати себе у ролі дигера (звичайно під пильним оком свого сина, який був офіційно консультантом під час написання цієї книги). Пані Олена переконана: «Писати можна лише про те, що знаєш». Імпонує у її творах ще й те, що старається «говорити просто про складне».
Вона – сучасна українська письменниця, дослідниця літератури й журналістики, кандидатка філологічних наук, доцентка, докторка наук із соціальних комунікацій. Працювала літературною редакторкою видавництва «Горудень», науковою співробітницею координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України Національної академії наук України.
Авторка збірок «дорослої» поезії та прози: «Суїцизм», «Любов до чорного строю», «В обіймах Місафір», романів «Карнавал триває», «Сни» та ін. Від 2004 року перебуває в Національній спілці письменників України. У 2005 році отримала відзнаку київського міського голови. Друкувалася в літературних журналах «Київ», «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу». Експертка літературного конкурсу «Коронація слова». Мешкає в Києві.
P.S.
Олена Рижко
Немає коментарів:
Дописати коментар