19 березня 2021 року відзначила своє 91-річчя талановита письменниця-шістдесятниця, лауреат Шевченківської премії Ліна Костенко. Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами.
Ліна Василівна Костенко народилася в сім’ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Після закінчення середньої школи майбутня поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, потім — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій “Проміння землі”. Друга збірка “Вітрила” вийшла в 1958 році, за нею — збірка “Мандрівки серця” (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність.
“Зоряний інтеграл” 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала “в шухляду” та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників. За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: “Берестечко”, “Маруся Чурай” та поезії, що згодом ввійшли до збірок “Над берегами вічної ріки” та “Неповторність”.
Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів “Над берегами вічної ріки”, а 1979-го — історичний роман у віршах “Маруся Чурай”, який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар