Найвідоміши бібліотеки світу
Бібліотека Конгресу США
Найбільша у світі бібліотека, яка налічує більше 120 мільйонів книг, газет і журналів, 12 мільйонів фотографій, близько п'яти мільйонів карт. Бібліотека Конгресу США. Ця бібліотека заснована в 1800 році. А в 1851 році книжковн сховище майже повністю згоріло під час пожежі. Виносити книги за її стіни мають право тільки конгресмени і судді Верховного суду США.
Австрійська Національна бібліотека.
В палацовому комплексі у Відні розмістилася найбільша в Австрії бібліотека, яка зібрала у своїх сховищах більше двох з половиною мільйонів книг, рукописів, папирусів, глобусів і географічних карт, унікальну музичну та театральну колекцію. У 1722 році Австрійська Національна бібліотека обзавелась власним будинком і підтримкою держави. Сьогодні Австрійська Національна бібліотека внесена до списку культурної спадщини.
Александрійська бібліотека
У пам'ять про найвідомішу бібліотеку старовини - Александрійську , чиї архіви безслідно канули в Лету, в 2002 році була створена нова бібліотека. Бібліотечний комплекс займає 11 каскадних рівнів і призначений для зберігання 8 мільйонів книг.
Бібліотека Ватикану.
Не найдеться в світі людини, яка би не хотіла заглянути в книжкові архіви Ватикану і дізнатися таємниці, які приховують рукописи і манускрипти. Ватиканська бібліотека вважається найстарішою в світі, адже основи її колекції були закладені ще в 4 столітті н.е. На початку 14 століття бібліотека Ватикану була частково знищена.Сьогодні в залах бібліотеки мільйони книг,понад 80 тисяч унікальних рукописів, 300 тисяч монет, 150 тисяч фотознімків. Право виносити бібліотечні примірники за межі сховища є тільки у Папи Римського.
Бібліотека Ярослава Мудрого
За літописними свідченнями, перша бібліотека Киїіської Русі розташувалася на території Софійського Собору в Києві.
Час заснування бібліотеки не відомий. У "Повісті временних літ" про неї згадується 1037 рік. Є підстави стверджувати, що бібліотека Софії Київської звклала основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. У 1718 року сталася велика пожежа, яка знищела фонд бібліотеки. Висловлювалося припущеня, що частина книгосховища увійшла до Бібліотеки Івана
Грозного.
Історія виникнення книги
Ви любите читати, ви любите слухати казки, вірші, оповідання, які вам читали мама, бабуся, сестричка чи братик?. І у кожного з вас є свій смак, свої улюблені книжки.
А чи задумувалися ви про історію виникнення книги? Саме про це ми поговоримо з вами. Шлях розвитку книги був довгим і складним. У давнину не було книжок у такому вигляді, як ми зараз бачимо у магазині чи бібліотеці, бо тоді ще люди не вміли їх виготовляти. Замість сторінок служили камені, стіни печер, посуд, щити, листя та кора дерев, бамбук. Не було ні олівців, ні ручок, ні фарб. Згодом люди додумалися писати на вогкій глині, яку потім сушили. Але ці книги були важкими й незручними. З часом стали виробляти зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкури. Першу таку книгу виготовили у старовинному місті Пергамі. Через те папір, виготовлений зі шкур тварин, називали «пергаментом». Але вони були дуже дорогими. І людина почала шукати шляхи виготовлення книги, щоб вони були дешевшими і простішими.
В Африці вздовд річок росте болотяна рослина - папірус. Спочатку його використовували лише на будівництві. Якось один чоловік лагодив свою хатину. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту середину і поклав її на сонце. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Отже, на папірусі можна писати! Відтоді і з'явилися книжки з папірусу.
Справжній папір, на якому пишуть сьогодні, люди навчилися виготовляти дві тисячи років тому. Тоді і почали у багатьох країнах світу писати на папері, саме писати, бо книжки були рукописними. І одну книжку доводилося писати багато місяців. Обкладинки прикрашали коштовностями. Тому така книга коштувала дуже дорого. Часто книги приковували ланцюгами до стін, щоб її не вкрали.
Минуло багато часу, поки з'явилося книгодрукування. Друкарський верстак у 1456 році винайшов німець Йоганн Гуттенберг. Він брав дерев'яні брусочки і вирізав опуклі букви. Потім ці букви він зв'язував, щоб вийшло слово, змащував чорнилом і на білому папері робив відбиток.
Засновником книгодрукування вважається Іван Федоров. Пам'ятник Федорову встановлений у Львові. На могилі першодрукаря зроблено напис: "Друкар книжок небачених".
Ось такий нелегкий і довгий шлях пройшла книжка.
Ви знаєте, що книги друкують на папері. А чи знаєте ви з чого роблять папір? Так, звичайно, з дерев. Наша країна багата лісами, але бездумно, як ви розумієте , вирубувати ліси. Щоб зберегти ліси, для виготовлення паперу використовують макулатуру. Кожна книга - це мудрий і добрий друг. Книги потрібно берегти і шанувати. Читаючи книги, ви кожного разу відкриваєте для себе щось нове і цікаве. Отже, дружіть із книгою!
18 мая День рождения Омара Хайяма
Годы жизни 1048-1122
История жизни
Сколько бы изданий книг Омара Хайяма ни было, какими бы тиражами они ни выходили - всегда его стихи в дефиците. Читатель всегда тянулся к его поразительной мудрости, изложенной в изящных четверостишиях.
У него можно найти стихи и на трудную минуту в жизни, и на радостную, он - собеседник в раздумьях о смысле жизни, в минуты предельной искренности наедине с самим собой и в минуты веселого застолья с друзьями. Он уводит нас в космические дали и дает насущные житейские советы. Например, такие:
Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.
Два важных правила запомни для начала
Ты лучше голодай, чем что попало есть,
И лучше будь один, чем вместе с кем попало.
Кроме того, Омар Хайям был еще астрономом, выдающимся философом и математиком, в своих трудах он предвосхитил некоторые открытия европейской математики XVII века, которые при его жизни не были востребованы и не нашли практического применения. Хайям написал книгу «Алгебра», которую издали в XIX веке во Франции, специалисты были удивлены математическим прозрениям поэта. Вспомним, что Хайям жил в X веке.
Стихи Хайям писал на языке фарси в форме рубаи.
Рубай - это афористичное четверостишие, в котором рифмуются первая, вторая и четвертая строки. Иногда рифмуются все четыре строки. Вот пример такого рубай
Я вчера наблюдал, как вращается круг,
Как спокойно, не помня чинов и заслуг,
Лепит чаши гончар из голов и из рук,
Из великих царей и последних пьянчуг
Бунтарски выглядит и частое прославление в стихах вина. Ведь вино запрещено Кораном. Однажды один читатель убеждал меня, что на самом деле Хайям имеет в виду не обычное вино, а вино в некоем философском смысле. Может быть, и в философском тоже, но давайте внимательно прочитаем еще раз
Роза после дождя не просохла еще,
Жажда в сердце моем не заглохла еще.
Еще рано кабак закрывать, виночерпий,
Солнце светит в оконные стекла еще!
Под мелодию флейты, звучащей вблизи,
В кубок с розовой влагой уста погрузи.
Пей, мудрец, и пускай твое сердце ликует,
А непьющий святоша - хоть камни грызи.
Все-таки главный мотив творчества персидского поэта -радость, любовь, вино тоже входит в этот перечень. Не напрасно же исламское духовенство отрицательно относилось не только к философскому вольнодумству поэта, но и к теме вина. Легенда гласит, что Хайяма запрещено было хоронить на мусульманском кладбище.
Милосердный, я кары твоей не боюсь,
Славы скверной и скользких путей не боюсь.
Знаю ты обелишь меня в день воскресенья.
Черной книги твоей, хоть убей, не боюсь!
Замечательную повесть об Омаре Хайяме «Запах шиповника» написал Вардан Варджапетян. В ней одна сцена очень хорошо выражает взгляды поэта на суть жизни
«- Господин, чай уже готов. И твои любимые лепешки с медом.
- Помнишь, однажды я тебе сказал, что лучше чая вино...
- А лучше вина женщина, а лучше женщины - истина, -
- Да, так я сказал тогда. А сегодня, гуляя по саду, понял - все пустое. Все в мире имеет вес и протяженность, объем и время бытия, но нет такой меры вещей - истина. То, что вчера казалось доказанным, ныне опровергнуто. То, что сегодня считают ложным, завтра твой брат будет учить в медресе. И не всегда время - судья понятий.
Если б мне этой жизни причину постичь -
Я сумел бы и нашу кончину постичь.
То, чего не постиг я, в живых пребывая,
Не надеюсь, когда вас покину, постичь.
Омар Хайям прежде всего представляет литературу Ирана и Средней Азии. До сих пор о нем пишут «персидский и таджикский поэт». Во времена Хайяма это был огромнейший арабский халифат, включающий и Иран, и нынешнюю Среднюю Азию, и другие территории. Многое в жизни поэта было связано с Самаркандом, а похоронен он в Нишапуре, теперь это Иран.
Ганс Крістіан Андерсен
ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ
В квітні Г.Х .Андерсену виповнилось 215 років
Його перу належать сотні творів, які користуються великою популярністю і сьогодні.
Отже, перед вами найцікавіші факти про Андерсена.
Ганс Хрістіан Андерсен (1805-1875) – дитячий письменник, поет і прозаїк.
Андерсен ріс і виховувався в бідній родині. У 14-річному віці він вирішив покинути батьків і відправитися в Копенгаген, щоб отримати освіту.
Класик ніколи не був одруженим і не мав дітей, хоча бажання створити сім’ю у нього було завжди.
Чи знаєте ви, що до кінця життя Андерсен писав з грубими граматичними помилками? З цієї причини він користувався послугами корректорского агентства.
У Ганса Хрістіана Андерсена був автограф Олександра Сергійовича Пушкіна.
Літератор ніколи не мав свого житла, внаслідок чого зазвичай жив у знайомих або в готелях.
Ганс Крістіан Андерсен не любив осілий спосіб життя, віддаючи перевагу подорожі. За роки свого життя він побував у приблизно 30 країнах.
За казкою Андерсена «Гидке каченя» написана опера на музику Сергія Прокоф’єва (див. цікаві факти про Прокофьева).
У 1956 р. була заснована літературна премія ім. Ганса Крістіана Андерсена.
Відомі казки Г.Х.Андерсена
Огниво
Принцесса на горошине
Дикие лебеди
Гадкий утенок
Новое платье короля
Дюймовочка
Стойкий оловянный солдатик
Снежная королева
