Казкар на всі часи: 5 фактів з життя та творчості Всеволода Нестайка
Всеволод Нестайко - улюблений письменник усіх українських
дітлахів віком від 5 до 80 років – написав більше 30 повістей,
романів і збірок оповідань. «Тореадори з Васюківки»,
«Пригоди в лісовій школі», «Одиниця з обманом»,
«П'ятірка з хвостиком»,
«Загадка старого клоуна» - ці твори можна перечитувати безкінечно.
В день народження письменника згадуємо цікаві факти з його біографії.
1. Перша книжка
Першу книжку «Шурка і Шурко» Всеволод Нестайко опублікував в 1954 році.
Письменнику, випускнику фіолологічного факультету, тоді було лише 26 років
і він тільки почав працювати редактором у видавництві «Веселка».
«Шура і Шурко» розповідає про пригоди двох першокласникків: за парту
до бешкетника Шурка посадили відмінницю «Шуру» – «просто зошит із
чистописання, а не людину».
2. Дуже любив солодощі
Всеволод Нестайко зізнавався, що дуже любив солодощі, а ще жартував,
що шоколадки та печиво полюбляють всі дитячі письменники.
Нестайка виховувала тільки мама – батько був репресований –
і солодке не часто з’являлося в їхньому домі.
А ось як описував Нестайко солодку пригоду, яка трапилася з ним у шість років:
«В Радянському Союзі деякий час новорічних ялинок не було. Лише у 1936 році
їх «розморозив» Павло Постишев. Пам’ятаю, як у будинку вчителя, до якого
мене привела мама, вперше в житті побачив новорічне свято. Я був просто
зачарований Дідом Морозом. Добре пам’ятаю, як, поклавши на стілець
новорічний подарунок, пішов з ним танцювати. Думав, що мама подивиться
за подарунком, але коли я повернувся, його вже не було. Мабуть, якийсь
старшокласник поцупив. Мій перший у житті новорічний подарунок! Як я плакав…
Мама, щоб якось утішити, повела мене до магазину на Хрещатику і купила
«гаспарон» — страшенно смачну велику шоколадну вафлю. Після такого
смачного частування мені вночі наснився сон, у якому Дід Мороз спершу
подарував мені подарунок, а потім підвів до величезного годинника і,
відчинивши його дверцята, показав ковалів щастя, які своїми
молоточками кували на золотому ковадлі години щастя. Чому саме ковалі щастя?
Всеволода Нестайка
«Дивовижні пригоди в лісовій школі» писалися більш ніж 20 років –
перші частини пригод побачили світ ще в 1982 році. З
а такий тривалий термін з’явилося багато того, чого не було в дитинстві
Нестайка — комп’ютер, комп’ютерні ігри, мобільники тощо.
«Але від прогресу нікуди не подінешся. І тепер у пригодах зайчика і їжачка
я намагаюся використовувати сучасну техніку, тільки там вона трохи інакша
. Наприклад, замість комп’ютерів мої герої використовують казк’ютери, замість
мобільників — чаріфони», – зізнавався письменник.
Першою читачкою творів Нестайка завжди була дружина Світлана,
з якою прожили більше 50 років разом, а другою – донька Олена.
«На створення повісті «В країні сонячних зайчиків» мене свого часу
надихнула таки донька. Стосовно онуків, то, звісно дещо з їхнього
шкільного життя потрапило передусім у мої пригодницькі повісті.
Але я ніколи не творив спеціально для них» , – зізнавався письменник.
Нестайко помер у 2014 році – в останні роки він майже осліп і не міг писати,
тому надиктовував твори дружині. Видавець Іван Малкович згадував, як на
початку 2014-го під будинком вже важкохворого письменника на
Шовковичній стояли підрозділи внутрішніх військ.
